Ти думаєш, що знаєш, хто ти?

Що твоє «я» — це щось стале і реальне?

Ні. Зазвичай це набір захисних сценаріїв, створених страхом, болем і чужими очима.

Ми вчимося грати ролі, в яких комфортно бути прийнятим, бо інакше — покарання, відторгнення, самотність.

От і виходить, що твоє «я» — це театральна маска, з якою ти не розлучаєшся навіть у снах. Істина — це не історія, яку ти розповідаєш собі чи іншим. Істина — це те, що залишається, коли всі маски зірвані. Це порожнеча і водночас потенціал. Це відчуття себе, яке лякає, бо там немає захисту.

У моїй практиці я бачу сотні людей, які застрягли у своїх версіях. Вони бояться залишитися «порожніми», тому прикрашають себе легендами, історіями жертви або героя. Але ця гра — тюрма. Справжнє «я» не грає, не захищається, не виправдовується. Воно просто є.

Cassandra Voland ⚜️Live