ОРЕНДА ВІЧНОСТІ

Ми звикли обклеювати світ ярликами «моє». Мій телефон, моє авто, мій чоловік, моя дитина, моє тіло. Це маніакальна спроба приватизувати реальність, застовпити за собою право на вічність, якої не існує. Люди панічно бояться роздумів на цю тему, бо правда руйнує їхній ілюзорний купол безпеки.

Поглянь на свій телефон. Що це? Це предмет у твоїй кишені, яким ти користуєшся тимчасово. Якщо завтра він зникне, ти не відчуєш краху всесвіту, бо ти заздалегідь пояснила собі правила гри: він не твій, він просто зараз із тобою. Це тверезий розрахунок, який рятує від зайвого болю.

А тепер найскладніше, те, від чого люди відводять очі: людина поруч — так само тимчасова.

Твій чоловік, твоя кохана людина, твоя дитина — це не твоя власність. Це смертні істоти, які перебувають у твоєму полі лише на певний термін. Звучить жорстко? Можливо. Але це єдина чесна позиція. Коли ти усвідомлюєш, що навіть твоє власне тіло видане тобі «в прокат», ти перестаєш бути рабом страху.

Ми — транзитні пасажири. Справжня свобода і справжня любов народжуються не з приватизації, а з готовності до втрати. Коли ти розумієш, що все навколо — лише тимчасова оренда, ти не стаєш байдужою. Навпаки, ти починаєш цінувати цей момент із неймовірною силою, бо знаєш: термін придатності є у всього. І у речей, і у почуттів, і у нас самих.

Коли припиняєш намагатися «законсервувати» життя і людей у банках з написом «Моє», повітря стає набагато більше. Це і є справжній смак свободи — любити те, що тримаєш у руках, саме тому, що знаєш: рано чи пізно доведеться розтиснути долоні.

Cassandra Voland ⚜️Live