Відкрила для себе Оксану Забужко

Багато про неї чула, але все відкладала. І от — нарешті. Звісно, почала одразу з «Польових досліджень з українського сексу» — моя тема).

Що мене вразило — це стиль оповідання, ритм, безліч мовних обертів і слів, які я гуглила. Десь на середині книги я вловила темп і полетіла.

А ще… як вона римує, як думає і відчуває… Це щось із чимось! От, наприклад:

«Рілля, що прагне борони,

І мокрі, сплакані ворони,

І муж, який не боронив,

А ждав від мене оборони»

Це прям чітко вкладається в опис мого другого шлюбу)))

А це:

«Зимно мені, коханий.

Накинь пальто кожушане.

Сумно мені, коханий.

До праці берись, моя пані.

Ах, щось воно все мені ліньки.

Бо треба б тобі дитинки.

Страшно, коханий, з нею

Стати навік твоєю».

Від цих строк мене аж перетіпнуло. Неймовірне попадання в мою власну історію.

Я впевнена, що таких попадань кожна з нас знайде безліч. Бо, врешті-решт, ми всі однаково обпікались і однаково відчайдушно кохали.

Чи варто читати цю книгу? Однозначно! І не тільки цю.