ШАРЛАТАН І ПРАКТИК — ДВІ РІЗНІ ПРОФЕСІЇ

Наприкінці червня 2026 року народний депутат Ярослав Железняк опублікував розслідування щодо діяльності медійних «екстрасенсів» — Марії Тихої (Ареф’євої) та мага Веліара (Богдана Орищенка). Їх звинувачують у виманюванні грошей у родин військовослужбовців, обіцянках зцілення важкохворих дітей і ухиленні від сплати податків. Київська поліція відкрила кримінальне провадження за статтею «Шахрайство». Матеріали передано до Національної поліції та Бюро економічної безпеки.

Скандал стався. Імена названі. Кримінальні провадження відкриті. І я не збираюся захищати тих, хто брав гроші за лікування аутизму або обіцяв знайти зниклих безвісти. Це не магія — це злочин. І закон має зробити свою роботу.

Але поки закон працює, суспільство робить те, що воно завжди робить у таких випадках. Воно узагальнює. І ось тут варто зупинитися.

Де проходить межа

Шарлатан продає результат. Він гарантує. Він обіцяє. Він маніпулює страхом і відчаєм, щоб отримати гроші за те, чого не існує і чого він не зробить.

Практик надає допомогу. Він чесний щодо природи того, з чим працює. Він не лікує аутизм. Він не повертає зниклих. Він не дає гарантій там, де їх не може дати ніхто — ні лікар, ні юрист, ні священик.

Не має значення, чи людина називає себе магом, психологом, коучем, астрологом, консультантом чи наставником. Якщо вона свідомо обіцяє неможливе або вводить клієнта в оману заради грошей — це шахрайство. Якщо ж вона чесно окреслює межі своїх послуг і не дає неправдивих гарантій — це вже інша ситуація. Такий підхід не вимагає від людей вірити в магію — лише погодитися з принципом чесності у взаєминах між фахівцем і клієнтом.

Це не нюанс. Це прірва.

І коли ці два поняття змішують в одне — в одній статті, в одному коментарі, в одному законопроєкті — це не помилка через незнання. Це або некомпетентність, або свідома маніпуляція, заснована на тому, що автор не вважає магію окремою професією. І це вже особиста позиція, а не норматив.

Про небезпеку узагальнення

Шахрайство на довірі існує в усіх сферах, де людина відчуває слабкість: фінанси, медицина, освіта, релігія, коучинг. Проте ми не забороняємо банківську справу через існування фінансових пірамід і не називаємо всіх психологів шарлатанами через існування токсичних коучів. Чому тоді вся езотерична практика має страждати через дії окремих злочинців?

Постраждають ті, хто працює чесно. Роками. Без політичних зв’язків і медійних скандалів. Без обіцянок вилікувати невиліковне.

Коли людина, якій справді потрібна допомога практика, відвернеться — не тому що знайшла докази шахрайства, а тому що побачила загальний заголовок — це і є реальна шкода від узагальнення. Не репутаційна. Людська.

Про політичний контекст

Це розслідування з’явилося не у вакуумі. У нього є автор, є час появи, є очевидний контекст — люди, яких звинувачують, пов’язуються з певними політичними фігурами. Магія тут — зручний образ ворога, який легко продається аудиторії. Простий, страшний, незрозумілий. Я не кажу, що звинувачення неправдиві. Я кажу, що інструмент обрано не випадково.

І коли магія стає мішенню, питання не в тому, чи винні конкретні люди. Питання в тому, чий порядок денний просувається через цей скандал.

Стандарти існують

Реальний практик не обіцяє того, чого не може зробити. Він не працює на страху. Він не зникає після оплати. Він не пропонує повторний ритуал замість відповіді на питання — чому не спрацювало.

Реальний практик несе відповідальність — не юридичну за результат, якого магія не гарантує за природою своєю, а етичну. За чесність. За межі. За те, щоб людина, яка прийшла до нього у відчаї, не пішла ще більш зруйнованою. Для багатьох практиків такі стандарти є професійною етикою. Вони просто не з’являються в заголовках.

Магія — це суб’єктивна духовна та парапсихологічна практика. Як і в будь-якому мистецтві, тут є майстри і є халтурники. Чесний практик відкрито говорить: я працюю з символами, станом, підсвідомістю. Я не замінюю лікаря, психолога чи слідство. Я не даю гарантій. Магія — це не панацея, але інколи єдиний спосіб вирішити очевидні проблеми неочевидним способом.

На завершення

Я не прошу залишити магію в спокої. Я не прошу захисту для тих, хто його не заслуговує. Я кажу одне: навчіться розрізняти.

Шарлатан і практик — це не варіації одного явища. Це дві різні речі. І той, хто не бачить різниці — або не хоче бачити, або ніколи не мав справи з реальною практикою. Обидва варіанти — не моя проблема. Але наслідки цієї сліпоти — проблема для всіх.